Гартування скла полягає в нагріванні скляного виробу до температури переходу T, вище 50~60°C, а потім швидкому та рівномірному охолодженні його в охолоджувальному середовищі (гартувальному середовищі) (наприклад, гартування на повітрі, гартування з рідинним охолодженням тощо). Шар і поверхневий шар створюють великий градієнт температури, і результуюче напруження релаксує завдяки в'язкому потоку скла, тому створюється градієнт температури, але не створюється напружений стан. Фактична міцність скла значно нижча за теоретичну. Згідно з механізмом руйнування, скло можна зміцнити, створивши шар стискаючих напружень на поверхні скла (також відоме як фізичне гартування), що є результатом впливу механічних факторів.
Після охолодження градієнт температури поступово зникає, а релаксоване напруження перетворюється на краще напруження, що призводить до рівномірно розподіленого шару стискаючих напружень на поверхні скла. Величина цього внутрішнього напруження залежить від товщини виробу, швидкості охолодження та коефіцієнта розширення. Тому вважається, що коли тонке скло та скло з низьким коефіцієнтом розширення важче гартувати загартовані скляні вироби, головну роль відіграють структурні фактори; саме механічний фактор відіграє головну роль. Коли як гартове середовище використовується повітря, це називається гартуванням з повітряним охолодженням; коли як гартове середовище використовуються рідини, такі як мастило, силіконова плівка, парафін, смола, дьоготь тощо, це називається гартуванням з рідинним охолодженням. Крім того, як гартове середовище використовуються солі, такі як нітрати, хромати, сульфати тощо. Як гартове середовище для металу використовується металевий порошок, металевий дріт, м'яка щітка тощо.
Час публікації: 30 березня 2023 р.